Ми не знаємо напевно, якою має бути правильна модель цифрового дитинства. Але вже знаємо, що технології не зникнуть із життя наших дітей. Питання в тому, чи навчимося ми використовувати їх відповідально вдома, у дитячих садках і школах.
Моєму сину Марсу чотири роки. Він зростає у світі, де екран не є чимось особливим. На ньому мультфільми, відеодзвінки родичів, китайська у застосунку, штучний інтелект, якому можна голосом пояснити свою ідею. Для мене все це досі частина технологічної революції. Для нього – звичайна частина повсякденного життя, як холодильник чи ліфт.
