За підсумками минулого сезону Першої ліги приємною несподіванкою став виступ СК «Полтава». Ця команда, вочевидь, ще тоді привернула увагу та симпатії тих уболівальників, котрі традиційно підтримують номінально слабші колективи у їхніх протистояннях із більш сильними чи статусними. Полтавці у завзятій боротьбі зуміли зайняти другу позицію в турнірній таблиці, яка дозволила їм прошмигнути в українську Прем'єр-лігу без необхідності грати в плей-офф. Той факт, що «Полтава» зуміла обійти куди більш економічно й кадрово потужніші «Металіст 1925» та «Кудрівку» вселяв певний оптимізм у душі вболівальників цієї команди напередодні абсолютного дебюту в УПЛ.
Утім, зараз, коли команди вже впритул підійшли до зимової паузи в чемпіонаті, можна робити перші проміжні висновки та стверджувати – «Полтава» невдало стартувала в УПЛ-2025/26, якщо й зовсім не провалила перше коло. Хтось зараз може посміхнутися та запитати – мовляв, а що ви хотіли (чекали) від новачка без солідного бюджету, який і так зумів за 15 матчів набрати 9 очок та навіть сенсаційно прибив чинного чемпіона «Динамо»? І певною мірою таке питання навіть буде риторичним, але все ж таки є й інші нюанси, які не дозволяють аж надто благоволити «Полтаві» та її поточним результатам у дебютному сезоні УПЛ…
Почати все ж таки варто із того, що з пізньої весни поточного року «Полтава» грала фактично без головного тренера та одного зі своїх ключових ідеологів – Володимира Сисенка. Фахівець, котрий присвятив становленню та сходженню клубу до рівня УПЛ усю свою наставницьку кар'єру, знаходячись біля витоків виникнення «малиново-золотих» у 2011-му, за станом здоров'я не міг допомогти своїм підопічним у такий відповідальний для них період часу. Де-факто Сисенко продовжували вважати головним тренером у «Полтаві», проте де-юре обов'язки наставника виконували його асистент Ігор Тимченко, котрий за чутками вів увесь тренувальний процес та керував командою, у тандемі із Павлом Матвійченком, якого клуб затвердив на посаді головного тренера влітку, аби, як пліткували в кулуарах, просто дотриматися норм регламенту, оскільки коучем команди УПЛ має бути фахівець із відповідною категорією та дипломом – Pro.
СК Полтава. Ігор Тимченко
Наскільки ефективним виявився тандем Тимченка та Матвійченка вирішувати, безумовно, лишень керівництву «Полтави», проте, як мінімум, з боку до результатів роботи цих фахівців є чимало питань. Утім, певний період часу піднімати їх не було ані найменшого бажання з огляду на сподівання на швидке повернення на тренерську лаву Сисенка, але 7 грудня надійшла трагічна звістка про те, що Володимир Анатолійович помер…
Віднині СК «Полтава» доведеться остаточно вчитися жити без Володимира Сисенка, а з Тимченка та Матвійченка попит буде ще суворіший, оскільки по-хорошому їхні підопічні мають вивернутися навиворіт, але постаратися присвятити дебютний сезон в УПЛ творцю клубу, і в ідеалі – зберегти прописку в елітарному дивізіоні. Заради нього, заради Володимира Анатолійовича…
А тепер все ж таки поговоримо про те, чому для СК «Полтава» перше коло виявилося навіть не невдалим, а по-справжньому провальним. І тут ключовий аргумент – результати. Причому не просто результати як такі, а навіть конкретніше – результати у матчах проти команд плюс/мінус того ж рівня, або колективів, які опинилися в нижній половині таблиці та ведуть боротьбу за виживання. Для того щоб вигравати таку боротьбу необхідно, перш за все, перемагати у матчах з конкурентами, а не тільки сенсаційно забирати очки у сильніших команд.
У «Полтави» робити подібне в першому колі категорично не виходило. Судіть самі: «малиново-золоті» програли всі свої матчі командам, які за підсумками 15-ти турів виявилися нижчими за десяте місце у турнірній таблиці. «Руху» полтавці поступилися із рахунком 1:2, «Кудрівці» – 1:3, «Олександрії» – 0:1, «Оболоні» – 1:2, «Епіцентру» – 0:3. Команда Матвійченка/Тимченка не набрала жодного пункту у лобових битвах із конкурентами за місце в елітарному дивізіоні на наступний сезон! І цей факт суттєво переважує те, що «Полтава» обіграла «Динамо» (2:1), а також взяла вельми несподівані нічиї проти «Карпат» (1:1), «Колосу» (2:2) та «Кривбасу» (2:2).
Побалакайте із будь-яким професійним тренером, котрий забажає зберігати об'єктивність у своєму аналізі, і той з ходу скаже, що налаштувати своїх підопічних на матч з очевидним фаворитом набагато простіше, аніж на гру проти рівного суперника або того, чий клас та спортивна форма в даний момент плюс/мінус можна порівняти із твоїми. В іграх з грандами на «маленькі команди» немає жодного тиску відповідальності. Навіть за велику поразку від «Шахтаря» (1:7) ту ж таки «Полтаву» ніхто особливо не поспішав розносити на шматочки критичними зауваженнями. Тому що об'єктивно на полі було видно, що рівень суперників різний, і гранд виявився націлений покуражитися на повну, а не кинув грати після досягнення комфортної переваги на табло.
А ось за поразки від «Руху», «Оболоні», «Олександрії», «Епіцентру» та «Кудрівки» з тренерського штабу «Полтави» необхідно питати на повну. Саме у цих матчах, по суті, для «малиново-золотих» й вирішується доля прописки в УПЛ на наступний сезон. Тому що перемога в них означає не просто чергові три очки для себе в турнірну таблицю, а й насамперед – нездатність набрати ці самі три очки для суперника, який, як наслідок, не отримає можливості відірватися та мати очкову фору. Не дарма подібні лобові матчі неофіційно люблять називати ще «битвами за шість очок». Як мінімум банальної логіки подібні твердження аж ніяк не позбавлені...
Є очевидні питання і до кадрової роботи клубу у літнє трансферне вікно. По суті, можна сміливо стверджувати, що «Полтава» не підсилилася в тій мірі, в якій мала б це зробити. Із новачків важливим футболістом першої команди одразу вдалося стати тільки правому фулбеку Микиті Кононову, підписання котрого реально можна називати вдачею для «Полтави». Також як задовільну можна оцінювати роботу у команді Олега Веремієнка та Олексія Хахльова, котрі й раніше мали досвід виступів в УПЛ, проте від обох, вочевидь, можна було б отримати та вимагати значно більшого в аспекті стабільності та якості виступів. У іншому ж «Полтава» в кадровому плані залишилася практично тим самим колективом, який і завойовував «срібло» в Першій лізі. Чи достатньо цього для успіху в УПЛ? Навряд чи…
СК Полтава
Цікаво, що президент «Полтави» Сергій Іващенко нещодавно вийшов у публічну площину із різкою заявою з приводу чуток щодо проблем клубу із фінансуванням. Фактично бос клубу дав зрозуміти, що, на його думку, в «малиново-золотих» є усе необхідне, аби вирішувати завдання, яке він сам і поставив на поточний сезон – збереження прописки в еліті. Отже, якщо на даний момент результату немає, то, як мінімум з позиції керівництва, винні зовсім не фінанси, а тренери та футболісти, котрі нездатні давати результат та які раніше добровільно підписувалися на ті умови, що мають зараз.
Що ще відверто затьмарило перші півроку «Полтави» в УПЛ, то це перманентні чутки про нібито причетність цієї команди до матчів із фіксованими результатами. Низка ЗМІ навіть повідомляла, що за цим фактом Національною поліцією України розпочато розслідування, проте той таки Сергій Іващенко у категоричній формі відкинув навіть припущення, що його футболісти можуть бути замішані у договірних матчах. І тут, мабуть, не варто розвивати цю тему далі, доки немає конкретних рішень та вердиктів компетентних органів, аби не підігрівати спекуляції та не наводити тінь на плетінь.
Що важливо для СК «Полтава» прямо зараз, то це матч 16-го туру проти «Руху». Фактично сьогоднішня гра, у разі перемоги в ній, дозволить «малиново-золотим» не тільки закрити своєрідний гештальт у аспекті успішності виступів в чемпіонаті безпосередньо у матчах проти прямих конкурентів, а й як мінімум піти з останньої позиції в УПЛ, провівши зиму не у статусі очевидного та головного аутсайдера турніру. Зрозуміло, що в цьому випадку ми ведемо мову лишень про додаткову моральну перевагу, проте й цей чинник вкрай важливий. «Полтава», яка наразі є найбільш віковою командою УПЛ (середній вік – 27,8 років, згідно даних Wyscout), дивним чином потребує саме горезвісного «чарівного пенделя», який дозволить цим футболістам проявити навесні свій досвід, характер та вміння боротися за результат.
Нехай у майстерності СК «Полтава» й програє переважній більшості суперників в УПЛ, однак подібного роду картина спостерігалася раніше й у Першій лізі, коли «малиново-золоті» номінально поступалися і «Металісту 1925», і «Кудрівці», і ймовірно, ще деяким колективам, але тоді вони своє завдання вирішити зуміли – посіли друге місце та отримали історичний шанс показати себе у Прем'єр-лізі. Чи для того, аби там постійно програвати прямим конкурентам та читати плітки про договірні матчі? Погодьтеся, таке собі «досягнення», щоб за ним тебе оцінювали у майбутньому. Тож із мотивацією у «Полтави» на сьогоднішній матч із «Рухом» та увесь весняний відрізок сезону точно має бути все гаразд. Питання лише у тренерській кваліфікації нинішніх наставників «малиново-золотих» та їхній здатності налаштовувати команду на те, аби здобувати результат без Володимира Сисенка…
