Міцний народе сталевої країни!
Саме так військові відповідають командуванню у Кремлі на питання, що заважало їм захопити Україну за чотири доби. Міцний народ сталевої країни. Ця інформація не перевірена, але цей факт – безперечний.
І якщо заблукалі окупанти виправдовують свої невдачі чимось іншим, це значить, що за 16 днів війни вони так нічого й не зрозуміли.
Що ж, ми не засмучуємося. Ми готові пояснювати. Просвітлювати окупантів до повного розуміння ними, хто вони є й куди саме повинні тримати шлях. З України.
Сьогодні в Мелітополі окупанти захопили мера міста Івана Федорова. Мера, який мужньо захищає Україну та людей у своїй громаді.
Очевидно, що це ознака слабкості загарбників.
Вони не зустріли жодної підтримки на нашій землі. Хоча вони на неї дуже розраховували. Бо роками брехали самі собі, що нібито в Україні чекають на Росію. Вони не знайшли колаборантів, які здали б окупантам міста і владу.
Тому вони перейшли до нової стадії терору, коли намагаються фізично ліквідувати представників законної місцевої української влади.
Для будь-якої демократичної держави у світі зрозуміло: законно обраний мер міста – це справжній представник народу. Зазвичай це не про ідеологію, не про політику, це про життя людей конкретної громади.
Можливо, в Росії від цього вже відвикли за роки автократичної влади.
Можливо, там вважають, що мер – це просто начальник, якого легко прибрати, і це нічого не означає.
Але у нас тут – Україна. У нас тут – Європа. У нас тут – демократичний світ.
Тому захоплення мера Мелітополя – це злочин не тільки проти конкретної людини. Не тільки проти конкретної громади. І не тільки проти України.
Це злочин проти демократії як такої. Я запевняю: про це дізнаються 100% людей в усіх демократичних країнах. Дії російських загарбників будуть прирівняні до дій терористів ІДІЛ.
Уся країна бачила, що Мелітополь не підкорився окупантам. Як не підкорились Херсон, Бердянськ та інші міста, куди російським військам вдалося поки що зайти. Тимчасово вдалося зайти. І це не змінити тиском на мерів чи викраденням мерів. Це можна тільки ще погіршити. Для окупантів.
Україна вимагає негайно звільнити мера Мелітополя й гарантувати повну безпеку усім головам громад усієї нашої держави. Якщо ви перетворюєтеся на аналог терористів ІДІЛ, то який сенс тоді з вами про щось взагалі розмовляти?
Ми поставимо це питання зокрема й міжнародним посередникам, які спілкуються з Москвою.
Сьогодні ж російські війська зірвали роботу більшості гуманітарних коридорів.
Але попри все вдалося врятувати 7144 людини. З Енергодара, Бучі, Гостомеля та Козаровичів. І це 7144 причини, щоб і завтра, і післязавтра намагатися організувати порятунок для українців з оточених міст.
Ми будемо це робити. Ми будемо робити все, щоб завезти в українські міста гуманітарний вантаж. Змушений говорити це з болем: Маріуполь так і залишається заблокованим ворогом. Російські війська не пропустили в місто нашу допомогу та продовжують катувати наших людей, наших маріупольців.
Завтра все одно ми спробуємо ще раз. Ще раз направити їжу, воду та медикаменти для нашого міста.
Я впевнений, що Збройні Сили України дадуть відповідь за кожну хвилину страждань наших людей. І це не пафос, не погроза. Це – констатація реальності.
Кількість убитих російських військових на території України вже перевищує 12 тисяч осіб. 12 тисяч! Кількість поранених окупантів – у рази більша. Ми не звали сюди жодного з них.
І повторюємо кожному з окупантів: ви ще можете врятуватися. Будь-якої миті. Просто складіть зброю та йдіть із нашої землі до себе додому.
Кількість полонених окупантів сягнула вже такого рівня, що це питання не можна залишати тим структурам, які були в нас до війни.
Тому сьогодні Кабінет Міністрів України утворив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Тисячі солдатів ворога, які були захоплені чи здалися, отримують від нашої держави таке ставлення, якого вимагають міжнародні конвенції.
Але їх так багато, що потрібна спеціальна структура, яка займатиметься усіма повʼязаними питаннями.
Хочу ещё раз сказать для всіх российских матерей. Особенно для матерей срочников.
Не отдавайте своих детей на войну на чужой земле. Не верьте обещаниям, что их отправят просто куда-то на учения или просто куда-то в небоевые условия.
Проверяйте, где ваш сын. И если у вас появляется хоть малейшее подозрение, что вашего сына могут отправить воевать против Украины, действуйте немедленно. Не отдавайте своего сына на смерть или в плен.
Украина никогда не хотела этой чудовищной войны. И не хочет. Но будет защищаться столько, сколько придётся.
На щастя, ми не одні в цій битві. Українці мають щирих друзів. Добрих партнерів.
Виступаючи в польському парламенті сьогодні, я приділив багато уваги тому, як важливо не залишатися наодинці в сучасному світі. Як важливо захищати спільні цінності. Та як наслідок – відчувати, що кордони між націями стираються.
Щоб люди були ближчими. Так, як у нас із польськими братами й сестрами. Так, як у нас із усіма нашими щирими партнерами.
Бо хто має друзів, той може все.
Провів переговори з Президентом США Байденом. Обговорили, як іще ми можемо тиснути на Росію заради припинення цієї війни та встановлення миру. Росія буде позбавлена можливості нормально торгувати з країнами «Великої сімки».
Що менше доларів заробить російський бізнес і що менше податків отримає російська держава, то менше можливостей буде у російських військових, щоб убивати наших людей.
З російського ринку вже йдуть провідні міжнародні компанії. Влада Росії поставила свою країну за межі глобального світу, почавши війну проти нас. Почавши це вторгнення. Це самозакриття. Самоприниження. Та саморуйнацію.
У московських обмінниках курс долара вже сягав навіть і 200 рублів. Але ж це тільки початок. Початок дії міжнародних санкцій.
Черговий крок – заборона США взагалі заводити долари в Росію.
А отже, буде дефіцит валюти. А отже, курс скакатиме ще більше. А отже, зростатимуть ціни. А отже, кожен громадянин Росії відчує, що відсутність миру – це загроза йому особисто.
Ни одна страна мира не желала зла обычным гражданам России. Не пыталась нанести какой-либо ущерб, пока ваше правительство не пошло войной против соседей, мирных людей. Войной на уничтожение.
Никто не хотел возвращать обычную российскую жизнь обратно в 90-е. Ведь так вы называете ту эпоху – «лихие 90-е»? Время потрясений и бедности. Время очень ограниченных возможностей для простых людей и очень большого неравенства.
Возможно, сейчас из-за усилий пропагандистов большинство россиян ещё не понимает, что их ждёт. Но российская власть уже понимает это очень хорошо. Очень хорошо. И понимает очень детально. И очень боится.
Именно поэтому они пытаются закрыть все свободные источники информации. Да в принципе все источники информации. Даже Instagram и Facebook.
Но современный мир научился бороться и с такой цензурой.
Мой совет думающим россиянам: ищите способы получать достоверную информацию. И берегите свои смартфоны и компьютеры от силовиков на улицах. Они готовятся проверять, что у людей в телефонах. Что у людей в ноутбуках. Я специально вас предупреждаю: учитесь противостоять репрессиям, которые ваша власть планирует усилить. Потому что думающие люди должны быть в каждой стране. И в России тоже. И в России они есть.
І ще одна річ. Зараз приємні новини та перемоги України для всіх нас – і вони на вагу золота. Або срібла й бронзи. І все це для України успішно виборюють наші паралімпійці в Пекіні. Сьогодні кожен здобуває Україні славу на своєму місці. Показує світу, хто такі українці і яку ми маємо силу.
Зі зброєю в руках на полі битви чи зі спортивною рушницею на біатлонній трасі.
На зимовій Паралімпіаді наші хлопці та наші дівчата завоювали вже 25 медалей!
І посідають друге місце у загальному заліку, поступаючись тільки господарям змагань – Китаю.
Паралімпіада завершиться за дві доби.
Я дуже хотів би сказати те саме й про війну – що вона завершиться за дві доби.
Це, на жаль, поки нереалістично. Але це точно буде.
І перемога для України, і мир для України – досяжні.
І вони для нас будуть дорожчими за будь що – за золото, срібло й бронзу всього світу.
Ну а поки що…
Стоїмо! Тримаємось! Переможемо!
Слава Україні!
No Comment