Курс “Впровадження сервісів для вразливих категорій користувачів суду”

На базі креативного простору “Артинов” та з дотриманням карантинних обмежень щодо кількості осіб, за підтримки Вінницького апеляційного суду та за організації директорки Регіонального центру Марини Лукіянової, відбулось навчання для фахівців Регіонального центру, у тому числі для працівників Вінницького, Козятинського, Гайсинського, Томашпільського місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Як тренерка участь у заході взяла і керівник апарату Вінницького апеляційного суду, член обласної міжвідомчої робочої групи щодо створення міжсекторального центру захисту для дітей, які постраждали та/або стали свідками насильства, кримінального правопорушення (модель «Барнахус») Наталя Король. Вона поділилася знаннями, здобутими під час інтерактивного дистанційного навчання – восьми вебінарів, спікерами якого були експерти ініціативи “Модельні суди” Проєкту ЄС “Право-Justice” а також суддя Барського районного суду Юлія Салдан та тренер з впровадження сервісів для вразливих категорій користувачів суду, яка розкрила питання “Розуміння віктимізації. Важливість уникнення “звинувачення жертви”.

Наталя Король, зокрема, розповіла про права потерпілих відповідно до Директиви ЄС щодо потерпілих від злочинів.  Директивою передбачено, що всі потерпілі мають право надоступну та зрозумілу інформацію:

• зрозуміти та бути зрозумілим;
• отримувати належну інформацію з моменту першого контакту з компетентними органами простою і зрозумілою мовою, усно або письмово;
• отримувати інформацію про справу з урахуванням особистих особливостей (наприклад, віку, статі, когнітивних здібностей, втрати працездатності, стосунків із правопорушником), які можуть впливати на комунікацію та інформацію, що надається. Наприклад, взаємодія з дітьми вимагає застосування дружнього для дитини підходу з урахуванням віку та рівня розвитку дитини. Право на інформацію включає право на усний та письмовий переклад під час кримінального провадження;

доступ до підтримки потерпілих:

• мати доступ до служб підтримки жертв та отримувати підтримку від служб загальних та спеціалізованих служб підтримки потерпілих, якнайшвидше, відповідно до індивідуальних потреб потерпілого;
• право на доступ до підтримки для потерпілих, незалежно від того, чи було заявлено про злочин та від характеру злочину. Воно включає в себе право на отримання необхідної інформації про доступні послуги підтримки для потерпілих;

участь у кримінальному провадженні:

• мати доступ та брати участь у кожному етапі кримінального провадження, починаючи з поліцейського розслідування, у межах, дозволених національним законодавством. У цьому контексті потерпілі можуть надавати інформацію та докази під час кримінального провадження та отримувати допомогу (відшкодування витрат) за їхню участь у кримінальному провадженні особливо за відвідування судових засідань;

заходи захисту:

• бути об’єктом заходів захисту під час усіх процедур та під час розслідування кримінальної справи. З цією метою Директива містить конкретну статтю щодо індивідуальної оцінки потерпілих (стаття 22) для визначення ступеня їхньої вразливості та визначення конкретних потреб потерпілого під час кримінального провадження (стаття 23). Особлива увага приділяється забезпеченню конфіденційності потерпілих та захисту дітей-потерпілих.

Говорила Наталя Король і про так звану вторинну віктимізацію, яка виникає тоді, коли потерпілий не отримує належної підтримки після віктимізації – взаємодії злочинця і жертви в процесі вчинення злочину, а також наслідків цієї взаємодії чи самого злочину.

Прикладами вторинної віктимізації є неделікатний і безцеремонний  допит потерпілого, звинувачення жертви у власній віктимізації, примушення потерпілого проходити складні та тривалі  по часу багатоетапні процедури для отримання доступу до компенсації чи консультацій.

Отож, вторинна віктимізація – це віктимізація потерпілого відповідними державними установами після скоєння злочину.